Свята Моніка

27 серпня (обов’язковий спомин)

Святий Августин казав, що своїм наверненням він завдячує матері – св.Моніці (332-371). Ці слова свідчать не тільки про її справді дуже вагому роль у формуванні життєвої долі сина, а й про його велике християнське зростання. Бо тривалий час він не просто не був їй вдячний, а взагалі уникав її повчань, як тільки міг.

Моніка народилася в Тагасті (Північна Африка), вийшла заміж за язичника Патрикія, урядового службовця. Народила трьох дітей, з яких син Августин був первістком. Характер чоловіка був далеко не лагідний, а ще й свекруха була схильна «капати на мізки» своєму синові, що його жінка, мовляв, така і сяка. На всі ці обмови та звинувачення св.Моніка відповідала… а, власне, не відповідала. Вона була принципово мовчазна. А коли інші жінки, скаржачись на своїх чоловіків, показували Моніці свої синяки, вона відказувала: «Ваш язик довів до цього». Її позиція була чітка: коли на тебе пруть зі скандалом – не відповідай, бо це тільки підливає олії у вогонь.

Августин зростав язичником, і не був охрещений, хоча в дитинстві, коли мати йому розповідала про Бога й віру, він не був проти приєднання до Церкви. Але в бунтівному підлітковому віці, який тільки для сучасного американського законодавства вважається «дитячим», він уже мав свій «громадянський шлюб». Тобто у 15 років завів коханку, яка народила йому сина Адеодата, і материнських повчань слухати не збирався.

Стриманість і вірність молитві у житті Моніки привели її чоловіка до захоплення її вірою, і зрештою він попросив про хрещення. Певно, то було за складних обставин, бо невдовзі після хрещення він помер. За навчання Августина в Карфагені платили заможніші від Моніки громадяни. Молодий спадкоємець Августин став жити на широку ногу, а що зіткнувся в Карфагені з ученням маніхеїв, то тим більше нічим не переймався. Дотримуючись учення, що матеріальні вчинки нічого не означають, він не зважав ні на які моральні закони. Для Моніки настали 16 років тяжких випробувань. Вона сподівалася, що її талановитий син набуде освіту, але не знала, що Карфаген упіймає його в тенета фальшивої віри.

Моніка не тільки слідувала за Августином, куди тільки він їздив (навіть криючись перед матір’ю, щоб нарешті залишила його у спокої). Вона вивчала філософію і теологію. І коли зрештою Августин дійшов до того, що маніхейське вчення його не задовольняє, саме мати зуміла пояснити йому важливі різниці між католицьким ученням і єрессю.

Був ще один важливий епізод. Коли Августин, заснувавши ораторську школу в Римі, приїхав додому, весь такий задоволений собою і без докорів сумління за розпусне життя, – матір не пустила його на поріг дому. Навряд чи це було легким рішенням. Але її вчинок сильно зачепив Августина. Мати не могла спокійно дивитися на неморальну поведінку свого сина.

Відома фраза невідомого єпископа, когось, кому Моніка жалілася на безбожне життя Августина, – що «син таких великих сліз не може не бути спасенний», – це плід однієї з численних розмов, які Моніка провадила повсюди, куди переїздила слідом за Августином. Коли Августин подався в Мілан, вона зробила все, щоб налагодити знайомство сина зі св.Амвросієм, міланським єпископом. Саме проповіді Амвросія «навели лад» у голові та серці Августина.

До речі, коли Августин, усвідомивши свій стан, мав вибрати поміж Богом і коханкою, св.Моніка навіть лаштувала весілля. Бо це по-людськи чесно. Але Августин вирішив прийняти хрещення і почати жити по-новому.

Невдовзі після цього Моніка сказала: «Одна причина ще була у мене, для чого затриматися на цьому світі: побачити тебе християнином, католиком, перш ніж я помру. Бог дарував мені цю радість. Що я тут ще маю робити?»

Моніка померла, коли Августинові було 33 роки. Її мощі спочивають у церкві св.Августина в Римі, при п’яцца Навона.

Фасад храму св. Августина, Рим.

Мощі св. Моніки у римському храмі св. Августина.

Зображається вдовою або монахинею поруч зі св.Августином. Покровителька християнських дружин, матерів, католицьких материнських об’єднань.

CREDO