niedziela, 30 listopada 2014

Отець Лаврентій ЖЕЗІЦЬКИЙ: "Чувати - означає ДІЯТИ" - Радіо Марія


zig
В ефірі програми Недільні читання розбирали Євангеліє дня - присвячене початку Адвентові

Бути готовим у будь-яку мить прийняти Ісуса, сказати Йому: "Так" наша тепер християнська задача.-Розповідає отець.- Чому наш стиль життя залишає добрі справи на потім? Ми думаємо, що маємо багато часу. Дурні! Так буквально говорить наш Спаситель. Нема у нас часу! Все може статися миттєво, і що ми зможемо у своє виправдання сказати Богу?


Конференцію можна прослухати >>> ТУТ <<<

Гості з Польщі - служителі ОАЗИ разом зі священиком








День Спільноти у Києві - 29 листопада 2014 - костьол-конкатедра Св. Олександра


>>> Фільми <<<





>>> ФОТО 1 <<<

















czwartek, 27 listopada 2014

Отець Лаврентій ЖЕЗІЦЬКИЙ: "Шлюб - це союз Бога, чоловіка і дружини" - Радіо Марія

В ефірі програми У Ваших намірах говорили про Таїнство шлюбу


Варто знати правду один про одного, задача духовенства цю правда показати.-Говорить отець.-Проблема в тому, що до священика приходять люди з ДАТОЮ весілля. Це суттьєво ускладнює катехізацію. Бо з одного боку, вони вже все вирішили, а з іншо, залишається безліч питань.

Конференцію можна прослухати >>> ТУТ <<<





poniedziałek, 24 listopada 2014

Молимось за О. Романа і за священницькі Реколекції в Городку


Розпочинаємо будувати Різдвяний Вертеп - 24 листопада 2014



Свята Катерина Александрійська, діва і мучениця

25 листопада (довільний спомин)
Це ще одна свята, чиє життя відоме більше на рівні легенд, аніж історичних даних. Щодо нас, то заради справедливості варто відзначити, що св.Катерина жила в Александрії, на той час – столиці Єгипту. А місто Олександрія – це райцентр Кіровоградської області, і святих звідти родом досі не зареєстровано.
Отже, приблизно в 305 або 313 році, тобто в будь-якому разі на початку IV ст.н.е., в Александрії загинула християнська мучениця на ім’я Катерина. Легенди про неї складено у VI ст., але згадують про Катерину також і св.Руфін (нар. близько 345 р.) і Євсевій Кесарійський (263-340).
Отже, про св.Катерину оповідають, що вона була донькою єгипетського правителя, і відзначалася як красою, так і розумом та побожністю. Крім того, що як донька правителя вона ще й була вельми заможна.
Як до багатої нареченої, до неї сваталися чимало охочих, але Катерина була побожною християнською юнкою, яка з ранніх літ склала Богові обітницю чистоти.
Дату смерті св.Катерини Великомучениці пов’язують із першою можливою – 305 роком – через те, що саме до цього року імператором у Римі був Діоклетіан (284-305), чиє ім’я пов’язане з одним із найкривавіших гонінь в історії християнства. Однак не він сам видав розпорядження про закатування александрійської мучениці.
Діоклетіан установив тетрархію (правління чотирьох) для вельми розлогої Римської імперії. Східною частиною керував Максиміан, особливо запеклий ворог християнства. Навряд чи цього воїна, залученого імператором до правління, хвилювала теологія. Зате використання християнами слова «Господь» – Dominus, яке для нас є поняттям, цілковито відірваним від земних інституцій правління, було проблемним за часів Діоклетіана. Саме цей імператор став першим підписувати свої листи як «правитель» (Dominus), через що його правління ще називають домінатом. Відповідно, в імперії не могло бути двох правителів – двох «богів», відповідно до паралельних значень цього слова.
Розпочаті Діоклетіаном «чистки» в Александрії провадив Максиміан особисто. Він прибув до єгипетської столиці, аби упевнитися у виконанні імператорських едиктів. Донька правителя відмовилася скласти жертву богам, засвідчивши свою віру в Єдиного Бога. Тоді було скликано великий міський диспут, на якому 50 тодішніх мудреців і філософів викладали свої погляди щодо помилковості християнської доктрини, а Катерина відповідала їм, пояснюючи суть християнства. Згідно з легендою, їй на той час було 18 років, і мудреці її не відвели від істини – навпаки, вона сама багатьох переконала в істинності християнської віри. Заодно навернулася й дружина тетрарха Максиміана, присутня на диспуті.
Розгніваний тетрарх наказав жорстоко катувати християнку: спершу її бичували, перетворивши тіло на суцільну рану, потім морили голодом, потім вирішили колесувати. За легендою, у відповідь на молитву св.Катерини зійшов ангел, який поламав колесо катування. Бачачи, які страждання зносить ця юна християнка, чимало римських солдатів прийняли віру в Христа, Бога таких відважних духом людей.
Тіло св.Катерини було перенесене на гору Синай, швидше за все заради врятування високошанованих реліквій від арабів, а потім турків, які захопили Єгипет. До сьогодні воно знаходиться у монастирі, який носить її ім’я і є місцем численних паломництв.
Друга можлива дата її смерті є граничною, після якої вже важко було би говорити про мучеництво, оскільки 313 рік – час виходу Міланського едикту.

Зображається в царському одязі або з короною на голові, в руці – пальма мучеництва. Її атрибути: ангел, який надягає їй на палець обручку – символ містичних заручин; філософи, з якими вона провадила диспут; колесо як знаряддя мучеництва, хрест, меч, блискавка.
Монастир св.Катерини Александрійської на горі Синай.



sobota, 22 listopada 2014

Христа Царя Всесвіту

Урочистість

Попри те, що поняття Царства Божого відоме християнам від самого початку існування Церкви, урочистість Христа Царя є зовсім недавньою – їй ще не сповнилося й ста років. Її встановив папа Пій ХІ енциклікою Quas Primas, виданою 11 грудня 1925 року на завершення проголошеного ним Ювілейного Року.
Папа Пій ХІ звелів, аби по всіх католицьких храмах, після головного богослужіння, перед виставленими Пресвятими Дарами вірні молилися Літанію до Пресвятого Серця Ісуса, і було зачитано Акт присвячення людського роду Серцю Ісусовому.
Спершу цю урочистість відзначали в останню неділю жовтня, без огляду на рухомі свята. Пособорна літургійна реформа пересунула день цієї урочистості на завершення літургійного року – останню неділю перед початком Адвенту.
Обґрунтовуючи своє рішення встановити цю урочистість, папа Пій ХІ, зокрема, писав:

«Здавна вже повсюди називали Христа Царем – у переносному цього слова значенні, а робилося це з огляду на найвищий ступінь гідності, якою Він випереджає всі творіння та перевищує їх. Отож ми кажемо, що Христос царює в умах людей не так через глибину та всеосяжність свого знання, як через те що Він сам є правдою, а люди від Нього мають правду черпати і слухняно її приймати; кажемо також, що Христос царює у волі людській, оскільки лише в Ньому неспотворена людська воля повністю і з найвищим послухом допасовується до найсвятішої волі Божої; а також і тому, що Христос так впливає своїми натхненнями на нашу власну волю, що й ми запалюємося до найшляхетніших справ. Зрештою, визнаємо Христа Царем сердець заради його «любові, що перевищує всіляку науку» та заради лагідності й ласкавості, яка приваблює душу. Жодна бо людина ніколи не була й не буде до тієї міри возлюблена всіма народами, як Ісус Христос.»
Ісус є царем за своїм тілесним народженням (як чоловік з роду царя Давида). І хоча Він сказав «царство Моє не від світу цього», та свою реальну владу Він виявляв не раз: виганяючи бісів, воскрешаючи мертвих, лікуючи хворих, втихомирюючи бурю тощо.
Урочистість Христа Царя дозволяє християнам ушанувати Спасителя і Месію, призначеного від віків бути провідником і правителем (тобто царем) Вибраного народу, тобто нині – Нового Ізраїля, Церкви Христової. Як і кожне велике свято в літургійному календарі, пов’язане з хрещенням, нагадує нам про значення нашого хрещення та відкуплення смертю Спасителя, так і урочистість Христа Царя стає нагодою усвідомити, що насправді ми не належимо до цього світу, а повинні жити за інакшими законами. Царство Боже «поміж нас» реалізується тоді, коли ми живемо за заповідями, які є «законодавством» цього Царства.
Історія християнства не містить згадок про те, що десь колись комусь вдалося збудувати таку державу, яка була би «Царством Божим на землі», зате є чимало прикладів того, як проголошення цього невидимого Царства допомагало людям у їхній конкретній боротьбі. Зокрема, мексиканське повстання«Крістерос» 1926-1929 рр. мало своїм гаслом «Хай живе Христос-Цар» (Viva El Christo Rey). Із гаслом про Христа Царя мексиканці виступили на захист своїх прав, свободи віри, проти безбожної конституції 1917 року.
Кожен, хто захищає своє право жити за Законом Божим, тим самим захищає Царство Бога. «Сповнився час, і Царство Боже близько» (Мт 1,15) – каже до кожного віруючого Євангеліє. Урочистість у літургійному календарі нагадує нам про реальність цього Царства, аби ми посеред цієї «юдолі сліз» не засумнівалися, що добро, справедливість і благо насправді можливі.



© Copyright «CREDO» 2012.
Повне або часткове використання матерiалiв тільки за наявності гіперпосилання на на www.credo-ua.org. Передрук у друкованих ЗМІ або будь-яке інше комерційне використання матеріалів «CREDO» можливе лише з письмового дозволу редакції.