У вівторок, 11 листопада 2014 р, минуло 13 років з дня смерті отця Владислава Ванагса – священика, який жив і працював при парафії протягом 24 років.

Вночі молився, вдень був на будовах.
Коли він спав, цього ніхто не знав.
Святинь десятки збудував він нових,
Немало і старих реставрував.

У вівторок, 11 листопада 2014 р, минуло 13 років з дня смерті отця Владислава Ванагса – священика, який жив і працював при парафії протягом 24 років.

Урочиста Служба Божа зібрала навколо Господнього вівтаря близько 20 священиків та багато мирян, які зібрались навколо вівтаря, щоб помолитися за свого священика. Люди пам’ятають його, як глибоко віруючу, дуже добру і милосердну людину, яка своє життя повністю присвятила служінню Богу і людям. 

У проповіді, яку проголосив отець Альберт, йшла мова про служіння отця Владислава, про ті величні справи будівництва та реставрації храмів по всій Україні, які Господь дозволив виконати цій людині. 

Покликання до священства – це готовність служити іншим. Священик отець Владислав Ванагс повністю зреалізував своє покликання. 

В недалекому минулому панував дух атеїзму, було багато переслідувань священників, слідкували за кожним словом священика, але не дивлячись на заборону проголошення Слова Божого, отець Владислав залишив велику спадщину. 

Він будував Христові святині і говорив: «Не я це роблю, а робить Божа Мати». 

Сьогодні він нас збирає, щоб нас навчити служінню, послузі душі, закликає нас до проповідування Божого Слова. 

Отець. Владислав сам багато молився і заохочував всіх до молитви, а особливо до Матері Божої Неустанної Допомоги. 

Сьогодні кожен з нас покликаний до Місії служити проголошенню Слова Божого. 

Коли заходимо до храму у Городку, привертають увагу викарбовані слова «Tylko jedynemu Bogu czesc i chwala» («Тільки єдиному Богу часть і хвала»). Ці слова були девізом життя священика-маріанина Владислава Ванагса, який палав духом великої любові. 

Ми сьогодні вдячні Господу за нашу святиню, в якій ми можемо вільно помолитися, прославити Бога. 

Святиня до нас усміхається…

На закінчення Божої Служби хор разом з священиками-маріанами заспівав Гімн Конгрегації: Непорочна Божа Мати,

Будемо Тобі співати,

Піднесімо славу десь.

Через милість незрівнянну

Всі ми звемось Маріани

Шлем Тобі хвалу і честь.

О, небес Царице славна,

Ти у велич зодяглася,

В рясноту господніх ласк.

Через милість незрівнянну

Всі ми звемось Маріани,

Шана Матері від нас.

Між жінками Ти найкраща,

Тож мета єдина наша –

Церква Божа і Христос!

Через милість незрівнянну

Всі ми звемось Маріани Божий ми святий народ.