17 листопада (обов’язковий спомин)
Життя Єлизавети Угорської (1207-1231) було коротке, можна сказати – блискавичне, і прославлення її настало так само блискавично. Вона не прожила й чверті століття і була канонізована через чотири роки по смерті. Можна сказати, не всім так щастить: і королевою бути, і сповідника мати всеєвропейського значення, і бути швидко прийнятою Святим Престолом «на розгляд», за підтримки видатних особистостей свого часу. Однак напевно ті святі, чиї імена знає поки що лише Бог, на це не ображаються, а сама Єлизавета цілком заслужила своє місце в історії Церкви.
Вона народилася як третя дитина в подружжі угорського короля Андраша ІІ і його дружини Гертруди, сестри св.Ядвіги Сілезької. У чотирирічному віці була заручена з Людовиком IV, пізніше ландграфом Тюрінгії. Вони росли й виховувалися разом у замку Вартбург. Запланований шлюб не було скасовано, і, згідно з батьковими планами, як минуло десять років – молода пара обвінчалася. Подружнє життя вийшло вдалим, народилося троє дітей. Попри те, що розповідають деякі легенди, ані свекруха, ані чоловік не гнобили й не переслідували молоду побожну королеву. Відома середньовічна легенда про суворого чоловіка, який забороняв дружині займатися благодійністю, так що хліби для бідняків у її фартуху перетворилися на троянди, приписується як життю Єлизавети Угорської, так і Єлизавети Португальської.
Отже, Єлизавета Угорська вийшла заміж у 14 років, мала трьох дітей, а за шість років її чоловік вирушив у Хрестовий похід, під час якого заразився чумою і помер. Молода королева з трьома дрібними дітьми овдовіла у 20 років, а згідно з тодішнім законодавством, більше не мала права мешкати у замку правителя. Тому вона перебралася спершу в Ейзенах, потім у Марбург. Займалася дітьми і не полишала справ милосердя. Саме в той час вона познайомилася з широко відомим норбертанцем Конрадом із Марбурга, який славився своєю рішучістю, ригористичністю, жорсткими проповідями і закликами до покутного життя. Цей суворий проповідник був тоді інквізитором Німеччини, і зрозуміло, що з таким духовним керівництвом Єлизавета мала повну підтримку і пастирське керівництво для своїх умертвлень, постів і молитов. Її сповідником був францисканець Рудігер: орден «пані Бідності» щойно постав і був вельми ревний у своєму служінні. Отож під наставництвом таких непересічних особистостей молода вдова вирішила не виходити заміж вдруге, ані – як це було заведено в ті часи – йти у монастир. Єлизавета, власне, проклала для жінок свого часу нову стежину: відкрила змогу присвячувати себе благодійним справам, не замикаючись за монастирськими стінами. Вона стала однією з перших у Німеччині францисканських терціарок, склавши обітниці 1228 року.
У Марбургу св.Єлизавета збудувала власним коштом лікарню, в якій також і сама працювала. Віддавала свої сили служінню бідним і хворим, не шкодуючи себе. Її життя було коротке і яскраве. По її смерті той само Конрад із Марбурга склав її життєпис і, користуючись своїм формальним становищем інквізитора Німеччини, офіційно звернувся до папи з проханням про канонізацію. Папа Григорій ІХ без зволікань скликав спеціальну комісію, яка зайнялася дослідженням чудес, пов’язаних із Єлизаветою; було стверджено 60 надзвичайних подій. Справу підтримали також митрополит Мюнхена і св.Раймунд Пеньяфортський. І вже за чотири роки буллою від 27 травня 1235 року папа урочисто проголосив Єлизавету Угорську святою.
Зображається у королівському вбранні або з фартухом, повним троянд. Її атрибути: кілька монет і розарій.
© Copyright «CREDO» 2012.
Повне або часткове використання матерiалiв тільки за наявності гіперпосилання на на www.credo-ua.org. Передрук у друкованих ЗМІ або будь-яке інше комерційне використання матеріалів «CREDO» можливе лише з письмового дозволу редакції.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz