28 жовтня (свято)
Симон Зилот і Юда Тадей – апостоли з грона найближчих учнів Господа, але відомо про них чи не найменше за всіх. Симона, прозваного Кананеєм (Мт 10,4; Мк 3,18), кілька Отців Церкви співвідносили з тим молодим нареченим із Кани Галілейської, на чиєму весіллі Господь був присутній разом із Марією і де вчинив своє перше чудо. Але прямих свідчень про це немає ніде. Крім того, Кананеєм, згідно з сучасною екзегезою, його могли називати через якусь особливу ревність у житті вірою, оскільки це слово можна перекладати й так; а крім того, св.Лука (6,15) безпосередньо називає його Зилотом (zelotes – ревний). Підкреслення чиєїсь релігійної ревності серед самих апостолів може означати саме те, що людина була якась особлива у своєму ставленні до правил і приписів, і, мабуть, справа таки стосувалася закону мойсеєвого.
В усіх євангельських переліках апостолів Симон Зилот згадується обік Якова, брата Господнього, і Юди Тадея, також родича Ісусового. Чи може це означати, що апостол Симон також був спокрівнений із Господом? Згідно з Євангелієм від Матея (13,55), це цілком можливо.
Про цього Апостола відомо дуже мало – що з Писання, що з Традиції. Імовірно, він став третім єпископом Єрусалима, після Якова Старшого і Якова Молодшого. Можливо, став мучеником за переслідувань часів імператора Траяна – якщо дожив, бо мав би бути вже понад сторічним старцем.
Однак інші церковні письменники стверджують, що третій єпископ Єрусалима – то зовсім інший Симон, а цей проповідував Євангеліє разом із Юдою Тадеєм над Червоним морем і навіть у Єгипті, і загинув разом із ним, з огляду на що їхнє свято відзначають разом. Легенда про те, що Симона пиляли пилкою (причому дерев’яною), з’явилася тільки в Середньовіччі. Тож про достовірність цих даних, як і про достовірність його мощів (у Нікополісі, в каплиці Симона і Юди Тадея в базиліці св.Петра у Римі, і в Тулузі) можна лише гадати.
Юда, прозваний «Тадеєм» (що означає «відважний»), був братом Якова Молодшого (див. Лк 6,16; Діян 1,13). Імовірно, його матір’ю була Марія Клеопова, про яку згадує Євангеліє. У запис історії Христа увійшов одним реченням: то він під час Останньої Вечері запитав, чому Христос вирішив об’явитися грону вибраних учнів, а не цілому світові (пор. Йн 14,22). Із цього випливає, що до учнів Христа він долучився з тих само юдейсько-месіанських очікувань, через які чимало євреїв відійшли від Спасителя, переконавшись, що Він не має наміру проголошувати себе царем Юдеї. Однак, на відміну від тих євреїв, Юда Тадей залишився з Ісусом до кінця, а після Зіслання Святого Духа проповідував Євангеліє у Палестині, Сирії, Єгипті й Месопотамії; є автором одного Послання, включеного в канон Нового Завіту. Можливо, загинув у Лівані чи Персії. Починаючи з XVIII ст. в Австрії та Польщі з’являється його культ як покровителя у безнадійних справах. Проголошений покровителем лікарень і медичного персоналу.
Навіть якщо про нього немає достатньої кількості історичних даних, висновок із його життя можна для себе зробити. Не кожен Юда стає Іскаріотом: навіть якщо його привели до Ісуса ті само патріотичні настрої, що й другого Юду, це не стало для нього причиною відступитись або зрадити. До Бога і Його Церкви люди приходять із дуже різних мотивів, не завжди чистих і правильних. Але головне – те, заради чого вони залишаються із цим Богом і цією Церквою.
Зображаються: Симон – із коротким волоссям або лисуватий (у західному мистецтві – з довгим волоссям), його атрибути – якір, книга, пальма і пилка (дерев’яна), сокира, спис. Юда Тадей – у довгому червоному вбранні або коричнево-чорному плащі; в руці тримає мандиліон (хустку) з відбитком Обличчя Христового: згідно з переказами, він зовнішньо був подібний до Ісуса. Його атрибути: рибальський човен, каміння, хрест, книга, посох або палиця, меч; палиці, якими його, за переказами, забили до смерті; сокира.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz