poniedziałek, 27 października 2014

Святий Йоан Капістран, пресвітер

22 жовтня (довільний спомин)
Йоан із Капестрано (1386–1456) мав змогу стати багатим державним діячем Неапольського королівства, ну або загинути від рук ворогів королівства. Ні перше, ні друге йому не вдалося «всерйоз і надовго». Він став монахом. Але навіть ставши ним, продовжував займатися справами королівства Неаполь, а ще – справами діалогу зі східним християнством, а крім цього – справами захисту Європи від турецької навали.
Народившись у заможній родині, отримавши домашню освіту (батьки мали змогу утримувати вчителів), Йоан Капістран потім вивчав право в університеті Перуджі (1405-1411) і зрештою став радником короля. Незабаром був призначений одним із адміністраторів округу Перуджі; йому було всього 26 років. Однак 1415 року розпочалися воєнні дії, Капістран потрапив у полон, спробував втекти, упав і розбився, був знову посаджений у в’язницю… А там пережив не тільки глибоке навернення, а й набув містичного досвіду. До нього у в’язницю прийшов святий Франциск, переконуючи вояку і політика приєднатися до Братів Менших. Викуплений за чималі гроші, Капістран зважився виконати дану в ув’язнені обіцянку св.Францискові: свою дружину (укладений, але не реалізований родовий шлюб) відправив назад до батьків, а сам у 30 років став монахом.
Його вчителем під час студіювання філософії й теології був св.Бернардин Сієнський, який саме тоді зайнявся реформою францисканського ордену. Розпізнавши добре покликання, Бернардин незабаром по свяченнях призначив Капістрана проповідником Ордену, а відтак дав йому завдання ходити з проповіддю по всій Італії.
Слава про ревного проповідника досягла Рима, і в 1435-1436 роках, за розпорядженням папи Євгенія IV, Капістран відправився… у Неаполь, як знавець ситуації, вирішувати питання про законність успадкування неапольського трону. Після вдалої місії йому було в 1440-1442 роках доручено залагодити напруження поміж Міланом і Базилеєю. 1442 року з таким само завданням від папи він подався на Сицилію, 1437 року у Венеції розглядав справу обвинувачень проти єзуатів (не плутати з єзуїтами). Візитуючи монастирі францисканців-обсервантів у Святій Землі, схилив за цієї нагоди серця східних патріархів до Флорентійської унії.
1451 року імператор Фрідріх ІІІ вислав до папи Миколая V посольство – примиритися і попросити папу закликати християнський світ до об’єднання перед лицем мусульманської загрози. Папа ж визнав найвідповіднішою людиною для виконання такої місії саме св.Йоана Капістрана, призначивши його своїм легатом і наділивши усіма можливими повноваженнями, по інквізиторські включно. Від міста до міста, від держави до держави святий проголошував проповіді про новий хрестовий похід.
Однак Польща воювала з хрестоносцями, їй було не до турків. Чехи-гусити замкнули перед проповідником брами. І лише в Угорщині, вже частково зайнятій турками, відбулася під Бєлградом велика битва. До перемоги християнського війська Капістран долучився не тільки проповіддю і молитвою, а й безпосереднім очоленням загонів: він же колись був воїном і розумівся на воєнній справі.
Однак після переможної битви 6 серпня 1456 року святий прожив ще заледве два місяці: зрештою, йому ж було вже майже 70 років. Повернувшись в Італію, помер. Залишив по собі чималу писемну спадщину, досі ще глибоко не вивчену.
Його щорічний спомин дозволив 1514 року папа Лев Х, призначаючи святкування в Сульмоні, а папа Григорій XV розширив це свято 1622 року на всю Церкву. Урочисту канонізацію звершив аж 1690 року папа Олександр VII. Йоан Капістран вважається засновником францисканців-обсервантів (монахів суворого уставу).
Зображається у францисканській коричневій рясі. Його атрибути: зірка біля голови, розп’яття, книга, монстранція в руках, прапор із хрестом, турецький тюрбан під ногами.

Brak komentarzy:

Prześlij komentarz