Римо-католицький календар
Четвер VII Великоднього тижня
Перше читання
Ді 22, 30; 23, 6-11
Читання з Діянь Апостолів
В Єрусалимі тисяцький, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї винуватять Павла, зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.
Павло ж знаючи, що одна частина ради складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»
Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори; бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»
Через те ж, що спір став дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню. А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 16(15), 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11 (П.: пор. 1)
Бог береже нас, Йому довіряєм
Бережи мене, о Боже, бо я до Тебе прибігаю. *
Я кажу Господеві: «Ти - мій Господь».
Господь - частка моєї спадщини й моєї чаші: *
Ти держиш мою долю.
Бог береже нас, Йому довіряєм
Благословляю Господа, що дав мені пораду, *
що й уночі навчає мене моє серце.
Господь - передо мною завжди; *
тому що Він у мене по правиці, не захитаюсь.
Бог береже нас, Йому довіряєм
Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, *
і тіло моє спочине безпечно.
Бо не покинеш душі моєї в Шеолі *
і не даси Твоєму побожному уздріти зітління.
Бог береже нас, Йому довіряєм
Ти мені стежку життя покажеш, *
повноту радощів, що в Тебе;
вічне блаженство *
по Твоїй правиці.
Бог береже нас, Йому довіряєм
Спів перед Євангелієм
Йн 17, 21
Алілуя, алілуя, алілуя.
Щоб усі були одно,
як Ти, Отче, в Мені, а я в Тобі,
щоб світ увірував, що Ти Мене послав.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Йн 17, 20-26
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Під час останньої вечері Ісус, підвівши очі до неба, молився такими словами:
«Отче Святий, не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в Нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав.
І славу, що Ти дав Мені, Я дав їм, щоб вони були одно так само, як і Ми одно. Я - в них, і Ти - в Мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси Мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив Мене.
Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив єси Мене перед заснуванням світу.
Праведний Отче! Світ не спізнав Тебе, але Я Тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси Мене. І об’явив Я їм Твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, - а Я в них!»
Cлово Господнє
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz