Проповідь про гоніння

Сьогодні євангелія якби продовжує вчорашнє мислення. Ісус котрий вибрав зі своїх учнів апостолів, дає своїм учням конкретну дію. Вони мають бути убогими, або інакше не прив’язуватися до багатств цього світу. Сама навіть звикла прив’язаність може нас розпорошувати від Бога. Якась людина може відвертати мою увагу від Бога. Може саме про це говорить святий Павло у першому читанні, аби якщо можеш не женися або не виходь заміж.

Найбільш що мене торкається, це гоніння за ради імення Ісуса. В жодної релігії ніхто не був так переслідуваний як християнин. Цікаво що Ісус сам про це говорить.  Його слова насправді виконувалися. Перші хто пролив свою кров, це були апостоли, далі так звані перші християни. За то що вони своєю смертю віддали життя заради Ісуса, вони є блаженними, або більш розумнішою мовою для нас щасливими. Коли ми тільки зосереджуємося на тім що трудне, забуваємо про нагороду за наші змагання. Пам’ятаєте може про мучеництво сімох братів і їхню матір. Саме вона додавала сил їм і собі за віру, бо вірила, що Господь їм винагородить за все.

Чому Ісус заповідає горе цим які вже отримали нагороду. Бо вони вже не цікавляться нічим як тільки про свій скарб. Їх вже не цікавить що ближній може помирає біля нього, що комусь може бракує. Пам’ятаєте про багача та Лазаря. Найменшу добру річ, багатий не зробив, бо був зайняти своїм багатством. Ті котрі завжди мають добру оцінку у всіх, це люди не щири та безчесні. Вони всім можуть підлизуватися, а про себе мислити щось іншого. В Біблії навіть св. Петро мав свої недостатки, але в цьому він є святий, бо міг признатися до своїх немощів. Лжепророки ніде у цілій Біблії немає скрухи, за то що, через них згинув справедливий.