Стрітення Господнє

Свято Стрітення Господнього встановлене на згадку про жертвування Марією та Йосипом їх первородного сина, Ісуса, в єрусалимському храмі.

2 лютого відзначається також День Богопосвяченого Життя. Богопосвячені особи, подібно як Ісус в єрусалимському храмі, жертвують своє життя виключно на служіння Богу.

Згідно з Євангелієм, Марія та Йосип, за законом Мойсея, жертвують свого первородного сина – Ісуса, Богу в храмі. Тоді також Симеон виголосив пророцтво, називаючи Ісуса «Світлом для об’явлення язичникам і славою (…) Ізраїля». Тому це свято багате на символіку світла.

У Єрусалимі, де Стрітення Господнє відзначалося вже в ІV ст., святкування проводилися зазвичай вночі – влаштовувалися урочисті процесії зі свічками. Літургійну дату свята визначає дата закінчення часу очищення Марії після народження дитяти.

В Західній Церкві свято було введено в VІІ ст. У Римі цього дня відбувалася найстарша марійна процесія, учасники якої несли запалені свічки. Правдоподібно ця процесія до найбільшого римського санктуарія – базиліки св. Марії Маджоре – надала Господньому святу марійний характер.

З десятого століття з'являється обряд благословення свічок, який ще більше підкреслює і збагачує символіку світла. Вона пов’язана безпосередньо з великоднім пасхалом, який виражає перемогу над смертю, гріхом і сатаною.

Жертвування Ісуса означає початок нового завіту і нового священства, в якому Син Божий сам є Храмом, Священиком і Жертвою. Суть цього свята підкреслює універсальність спасіння, яке поширюється на всі народи.