Проект - НАЦІОНАЛЬНА СІМЕЙНА СТРАТЕГІЯ ІІ Всеукраїнський форум сім’ї - 22 листопада 2013 року

Проект    

НАЦІОНАЛЬНА СІМЕЙНА СТРАТЕГІЯ

ІІ Всеукраїнський форум сім’ї 

22 листопада 2013 року

           

Інститут сім’ї в Україні переживає складні часи, пов’язані як з економічними, соціально-політичними, так і з духовно-культурними трансформаціями сучасного суспільства.

З точки зору світоглядних, культурних орієнтацій Україна начебто обрала європейський вектор розвитку. Вочевидь, це не викликає суттєвого сумніву, втім, певні тенденції у культурному та суспільно-політичному просторі Європи викликають застереження та виступають дисонансом до традиційних українських цінностей. Мова йде про інститут сім’ї  в європейському суспільстві, який сьогодні зазнає найбільших трансформаційних змін. Доказом цього є бурхливі події в деяких країнах Європи, що спричинилися суспільними дискусіями навколо одностатевих шлюбів, правом на усиновлення дітей у цих шлюбах тощо. Європа не одностайно підійшла до вищевказаних питань і цей поділ проходить між прихильниками ліберального ставлення до цієї дійсності та між прихильниками традиційного шлюбу. Гендерні питання в цілому є однією з найбільш дратівливих сфер у сучасному суспільстві. Достатньо згадати також і спроби уникнення таких традиційних понять як «чоловік», «жінка» тощо, які на думку прибічників модернізації міжстатевих стосунків та інституту шлюбу є свідченням невідповідності сучасним потребам (про абсурдність цього твердження багато сказано і в самій Європі).

Україна вже намагається дати свою відповідь цим процесам, що відбуваються в Європі, адже для певних кіл в Європі це стає одним із лакмусів нашої «готовності» до вступу в ЄС. Втім, як відомо, Європа не є одностайною у цих питаннях і прибічників традиційного погляду на міжстатеві стосунки та традиційну родину (де все ж таки чоловік та жінка, а не «родитель 1» та «родитель 2») все ще більшість (принаймні на це варто сподіватися). Україна з її родинними традиціями, утвердженими століттями, та освяченням їх на релігійно-духовному рівні не погодиться на таке докорінне нищення усталених норм.

Сім’я стала інституцією, де зростають і виховуються діти, де формується особистість. Щоб сім’я могла ефективно виконувати свою місію, їй необхідно самій бути достатньо зрілою і готовою до виконання цих завдань. Для цього Національний громадський рух «Україна за сім’ю» формує Національну стратегію у сфері реалізації сімейної політики, яка охоплюватиме три пласти проблем: дошлюбну проблематику, шлюбну проблематику та вплив на зовнішні загрози українській сім’ї. Вони реалізовуватимуться в п’яти основних сферах діяльності:

1.         У державній сімейній політиці та місцевому самоврядуванні.

2.         В освіті.

3.         У Церкві.

4.         У громадському секторі та корпоративних культурах.

5.         У медіа-просторі.

У державній сімейній політиці та місцевому самоврядуванні.

Національний рівень

-          створити Міністерство сім’ї і молоді;

-          на законодавчому рівні не допустити прийняття законів і поправок до них, які прямо чи побічно порушують інтереси природної сім’ї;

-          посилити громадський контроль над виконанням Концепції державної сімейної політики №1063-XIV від 17.09.1999 року;

-          провести парламентські слухання про сім’ю;

-          Міністерству культури внести до проекту концепції фінансування на сімейну тематику;

-          сформувати і подати пропозиції проектів змін до законів України, які укріплюють інтереси природної сім’ї;

-          голосувати в другому читанні і в цілому закон України № 0945 (8711) щодо заборони пропаганди гомосексуалізму.

           

Місцевий рівень

-          місцевим радам сформувати та прийняти проекти рішень сесій про посилення захисту та популяризації сімейних цінностей;

-          відділи РАГС мають пропонувати тим, хто подає на шлюб, курси підготовки до подружнього життя;

-          для тих, хто подає на розлучення, зобов’язати пройти курс при ВРАГС чи при іншій установі, де проводять ці курси;

-          проводити обов’язкові заходи на підтримку сім’ї – «Тиждень подружжя», «День батька», «День матері» і т.д., у тому числі на базі СШ.

           

У Церкві

Національний рівень

-          Всеукраїнській Раді Церков 1–2 рази на рік заслуховувати оперативну інформацію стосовно питань і процесів, які відбуваються в царині сім’ї. Твердо і рішуче відстоювати біблійні основи подружжя та оперативно інформувати своїх вірних щодо викликів та загроз природній сім’ї;

-          проголосити 2014 рік «Роком сім’ї»;

-          пропонувати внести до навчального плану в семінаріях курс з дошлюбної підготовки;

-          мати загальну базу даних ресурсів щодо роботи із сім’ями, популяризувати доступні програми;

-          «Тиждень подружжя» + інші ресурси, тематичні проповіді. Залучання ЗМІ на регіональному рівні;

-          проводити «День сім’ї» (15 травня) на національному рівні + фестивалі родин на місцевих рівнях;

-          «День батька» – щороку у вересні;

-          у деномінаціях ініціювати створення комітетів сімейного служіння (на національному рівні);

-          проводити марші, масові заходи «За традиційну родину».

Місцевий рівень

-          один раз у місяць порушувати сімейну тематику за допомогою проповідей та лекцій для своєї пастви;

-          запровадити курси підготовки до шлюбу;

-          забезпечити консультування подружніх пар у питаннях стосунків та виховання дітей.

В освіті

Національний рівень

-          формувати та реалізовувати програми з підготовки української молоді до подружнього життя і відповідального батьківства, заснованих на духовно-моральних принципах;

-          внести зміни до ЗУ «Про освіту» щодо обов’язкового  викладання предметів духовно-морального спрямування у всіх дошкільних, середніх та вищих навчальних закладах;

-          підготовити матеріал про важливість виховання дітей та розповсюджувати його серед батьків;

-          сприяти забезпеченню педагогів та школи загалом необхідною літературою, методичними посібниками;

-          сприяти поширенню та впровадженню у шкільний навчально-виховний процес курсів та заходів, що пропагують та прищеплюють сімейні цінності учнівській молоді;

-          сприяти підготовці вихователів та вчителів з викладання предметів духовно-морального спрямування;

-          відмовитися від «секс просвіти» у стінах школи і перейти до статевого виховання як частини морального виховання;

-          будь-який курс, пов'язаний зі статевим вихованням та профілактикою ВІЛ/СНІДу, повинен проходити експертизу в Громадській раді при Міністерстві освіти і науки України, у Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі та в Українському науково-методичному центрі практичної психології і соціальної роботи НАПН України.

- Вивчити та проаналізувати методичні матеріали, програми, підручники, навчальні дисципліни та консультативні курси, які сьогодні реалізуються в навчальних закладах України на предмет наявності та просівання новітніх ідей гендеру, які не сприймаються українським суспільством.

Місцевий рівень

-          сприяти через органи місцевого самоврядування затвердженню місцевих програм  духовно-морального виховання дітей та молоді, в тому числі популяризувати цінності традиційної сім’ї;

-          через громадські організації ініціювати проведення свят: «День мами», «День батька», «День сім’ї»;

-          залучити музейну педагогіку, директорів бібліотек, які мають певні програмні заходи. Зробити акцент на культі сім’ї;

-          11-18 вересня – Міжнародний тиждень освіти дорослих;

-          проводити роботу з батьками в СШ.

У громадському секторі та корпоративних культурах (бізнес, спорт, шоу-бізнес і т.д.)

У цьому секторі громадського життя всесторонньо підтримувати та популяризувати просімейні рухи та програми:

-          створювати та просувати просімейні концепції в корпоративну політику компаній;

-          пропонувати корпоративні програми навчання для співробітників компаній;

-          організовувати та проводити корпоративні сімейні канікули (квести) в мальовничих місцях України та за її межами;

-          представникам бізнесу брати участь в просімейних заходах на національному та локальному рівнях;

-          організовувати та проводити міські сімейні свята;

-          створити премію «Сім’я року» в різних номінаціях;

-          створювати та просувати контекстне відео;

-          зробити модним свідомий обряд заручин, вінчання та церемонію оновлення  подружньої присяги.

-          закликаємо сімейні, молодіжні, дитячі, спортивні, благодійні та інші громадські організації в Україні сконцентрувати свою діяльність на популяризації сімейних цінностей.      

У медіа-сфері

Національний рівень

Два головних пріоритети у цьому напрямі:

1) достатньо інформувати суспільство про загрози для інституту сім’ї, щоб мобілізувати до дій;

2) виховувати молодь правдивою інформацією про сім’ю та різноманітні збочення, щоб не втратити покоління майбутніх виборців і політиків. Формувати програми стосовно сім’ї і молоді на основі позитиву та на засадах суспільної моралі.

Місцевий рівень

-          створити і вести базу місцевих та обласних засобів масової інформації. Регулярно інформувати їх про свої заходи (акції, «круглі столи», мітинги). Для отримання кращої реакції з боку журналістів проводити свої акції з видовищними елементами;

-          підтримувати дружні неформальні стосунки з місцевими медійниками. Регулярно надавати їм інформацію про предмет вашої роботи. Це надасть вам статусу експерта, до якого в майбутньому ці журналісти звертатимуться за коментарями;

-          обов’язково й оперативно реагувати на будь-яку пропаганду антисімейних практик у мас-медіа чи на рекламних носіях. Писати скарги в редакцію, а також у прокуратуру – через порушення норм закону «Про захист суспільної моралі» та інших;

-          розвивати представництво вашої організації у соціальних мережах (Facebook, VKontakte тощо). Вести активну роз’яснювальну роботу, відповідати на запитання, надавати своїм друзям і підписувачам якомога більше саме фактичної інформації.

-          створювати яскраву поліграфічну продукцію (листівки, наліпки, брошури) і поширювати її серед місцевих лідерів у формуванні суспільної думки (педагогів, лікарів, чиновників, священнослужителів) і учнів/студентів.