piątek, 14 października 2016

«Постав себе на місце твого ближнього»

Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"

«Постав себе на місце твого ближнього»

Учинки милосердя

щодо тіла: Увязненого розрадити, Померлого поховати.
щодо душі: Образи щиро прощати. За живих і померлих молитися.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі і в Христі Улюбленні Брати та Сестри!

     В сьогоднішніх роздумах про вчинки милосердя, постараємось заглибитись аж у чотири теми одночасно: Увязненого розрадити; Померлого поховати; Образи щиро прощати;  За живих і померлих молитися. А в цьому нам допоможе одна провідна думка і християнське правило - «Постав себе на місце твого ближнього».
Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"
     На початку нам здається, що ці теми дуже різні між собою. Але всі вони виходять з одного джерела – з любові. Любов до Бога і до ближнього є так насправді коренем усього нашого життя, нашої поведінки, відносин і прагнень. Людина в своєму житті найкраще розуміє когось втоді, коли сама переживе таку ж подібну ситуацію, в якій знайшовся наш ближній, котрий потребує від нас допомоги. Так не завжди мусить бути – з таких досвідчень може звільнити нас віра. Коли ми віримо, не мусимо це все переживати на собі. Коли довіряємо, не мусимо вчитись на власних помилках. А коли любимо, тоді навіть без досвіду особистого, входимо в ситуацію потребуючої людини і з любові до неї намагаємось зробити все можливе, щоб ця людина відчула покращення ситуації і побачила, що в житті можна бути щасливою.
Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"
     Ми не мусимо перейти через в’язницю, щоб зрозуміти, що там цінується присутність відвідуючи друзів. Нам не потрібно вмирати, щоб не ставити під сумнів: чи йти до когось на похорони, чи ні. Нас не потрібно примушувати когось ображати, щоб побачити, як ця людина нам пробачає. Ми не мусимо дожитись до такої скрутної ситуації, або відійти з цього світу, щоб зрозуміти на скільки нам є потрібна молитва і на скільки вона є взагалі важливою.
     Правда є така, що у в’язниці не всі терплять позбавлення волі зі своєї причини і багато хто з в’язнів є несправедливо засуджений. Але якщо навіть хтось несе тягар покарання заслужено за свої вчинки, то і він має право на людську гідність, на відчуття людяності з нашої сторони. Наші відвідини справді можуть дати надію на краще майбутнє для в’язнів, запалити в них прагнення жити по новому, пробачати і дарувати щастя іншим. Колись один священик – капелан в’язниці запитав в’язня: «Чого ти найбільше бажаєш в житі?» А в’язень відповів: «Я хочу побачити зелену траву на полі. Бо я вже пару років не бачив трави. Мене виводять на двір тільки на площадку, яка всередині тюремних будинків.» Це ж тільки подумати – як мало людині потрібно до щастя.
Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"
     Коли людина помирає, вона переходить у кращий світ, у вічність. Але не може після себе повирішувати усіх справ пов’язаних з полишенням цього світу. Не може подбати про своє тіло. Так як в момент приходу у цей земний світ людина розпочинає своє існування отримуючи в подарунок від Бога тіло через батьків і не дбає про те, звідки це тіло взяти – так само потребує помираюча людина когось, хто знову ж таки заопікується її тілом. Може це дивне, але і в цьому Бог захотів нас узалежнити від інших, щоб ми були для себе добрими і дбайливими. І тому, коли ми думаємо, що це є обов’язок, то насправді це є привілей – бо хтось про нас подбає після смерті. Про нас, не тільки про тіло, але про нас як повноцінних людей – по тіло похоронять, а за душу будуть молитись.
     Це були вчинки відносно людського тіла.
     А тепер про вчинки відносно нашої душі.
Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"
     Усвідомимо собі, що коли ми говоримо по вчинки милосердя, то це мінімум трьох вимірне спостереження: наші відношення до ближніх; їхні відношення до нас; наші відношення до нас самих особисто. По іншому можна дуже швидко дійти до егоїзму і самолюбства. А при такому розумінні справ ми виховуємо в собі правдиве служіння Самому Богу через наших братів та сестер. Бо в кожній людині живе Бог.
     Легше нам є пробачати провини тим, хто не хотячи нас засмутив. А вже трудніше є погодитись з цим фактом, коли хтось навмисне нам завдає шкоди. Ісус нас вчить пробачати без обмежень і без окремих ситуацій. Чому так? Тому що в нашому житті бувають такі моменти, що ми також ніколи і ні за що не хотіли би повторити таку чи іншу помилку. А хтось нам це пробачає. І нам легше жити, ми тішимось, ми є щасливі. Для того потрібно завжди пам’ятати, що в нашому житті біля нас люди мають право на щастя.
     Молитва це розмова з Богом. Ми майже всі справи у житті вирішуємо за допомогою розмови. Навіть якщо не лунають в голос слова, то всі наші жести, поведінка, чи ситуації – є своєрідним діалогом. Молитва нікому не зашкодить. Є люди, які за себе не моляться. Є такі, які не моляться взагалі. Є навіть такі люди на світі, які не хочуть, щоб за них молитись. А є наші померлі, які в Небі моляться за нас. Але поки вони остаточно успадкують вічну нагороду, часто багато хто з них мусить пройти очищення і зачекати на вічний дар Неба. Тому саме вони потребують нашого заступництва у молитві, щоби швидше відпокутувати кари за свої провини і зі славою Божої благодаті увійти в обіцяне Боже Царство. Ми дуже намагаємось жити в Божій ласці, але виховаймо людей, які незабудуть про нас згадати перед Богом у своїх молитвах після нашої смерті.
Результат пошуку зображень за запитом "uczynki milosierdzia"
     Отож роби іншим так, якби ти хотів, щоб вони поводилися з тобою. «Постав себе на місце твого ближнього». Дякуймо Богу за усіх тих, хто чинить для нас милосердя і просімо в Бога благодатей для нас, щоб ми не боялись бути милосерними.


Нехай Вам усім Бог щастить!

З молитвою та Божим благословенням
О. Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE
+ В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.


Brak komentarzy:

Prześlij komentarz