Podczas jednego z objawień s.Małgorzacie Marii Alacoque, jakie miało miejsce 16 czerwca 1675 r. w Paray-le-Monial, Pan Jezus ukazał Swoje Boskie Serce mówiąc:
"Oto Serce, które tak bardzo ukochało ludzi, że w niczym nie oszczędzając siebie, całkowicie się wyniszczyło i ofiarowało, aby im okazać swoją miłość. Przeto żądam od ciebie, aby w pierwszy piątek po oktawie Bożego Ciała zostało ustanowione święto - szczególnie po to, by uczcić Moje Serce przez Komunię Świętą i uroczyste akty przebłagania, w celu wynagrodzenia Mu za zniewagi doznane w czasie wystawienia na ołtarzach. Obiecuję, że Moje Serce otworzy się, aby spłynęły z niego Strumienie Jego Boskiej Miłości na tych, którzy Mu tę cześć okażą i zatroszczą się o to, by inni Mu ją okazywali".
Pan Jezus pragnął, by ludzie rozważali głębię Jego miłości, którą okazał składając ofiarę na krzyżu i nieustannie w bezkrwawy sposób ofiarując się podczas Mszy św. Chciał należnego dziękczynienia i uwielbienia oraz przebłagania za wszystkich ludzi, których grzechy zraniły Jego Najświętsze Serce.
Po wielu trudach i przeciwnościach, papież Klemens XIII w roku 1765 zatwierdził święto i nabożeństwo do Najświętszego Serca, a w 1856 r. Pius IX rozciągnął je na Kościół powszechny. Leon XIII w 1899 poświęcił całą ludzkość Sercu Jezusowemu, a Papież Pius XI w 1928 polecił obchodzić to święto z oktawą i nakazał po Mszy lub nieszporach odmówić Akt wynagrodzenia Najświętszemu Sercu Jezusowemu. (Papież Pius XII, dekretem z dnia 23 marca 1955 r. zniósł oktawę).
Po wielu trudach i przeciwnościach, papież Klemens XIII w roku 1765 zatwierdził święto i nabożeństwo do Najświętszego Serca, a w 1856 r. Pius IX rozciągnął je na Kościół powszechny. Leon XIII w 1899 poświęcił całą ludzkość Sercu Jezusowemu, a Papież Pius XI w 1928 polecił obchodzić to święto z oktawą i nakazał po Mszy lub nieszporach odmówić Akt wynagrodzenia Najświętszemu Sercu Jezusowemu. (Papież Pius XII, dekretem z dnia 23 marca 1955 r. zniósł oktawę).
Урочистість Пресвятого Серця Ісуса
Місяць червень в особливий спосіб присвячений Серцю Господа Ісуса. Культ Божого Серця почав формуватися ще у Середньовіччі, а саме свято увійшло в церковний календар у ХІХ столітті.
Ушанування Серця Ісуса виводиться з ушанування святої Рани в Його боці. З плином часу побожність до П’яти Святих Ран розвинулася окремо, а культ Пресвятого Серця став розростатися завдяки його містичному пізнанню. Свята Матильда (Мехтильда, 1241-1298) входила до самого Серця Ісуса на Його запрошення і спочивала там. Господь дав їй своє Серце як знак укладеного з нею союзу. Ці видіння, а також містика св.Гертруди Великої (1250-1303) стали відомі й важливі у Церкві. Серце Ісуса стало сприйматися як джерело любові Бога до людей. Ідея нібито проста, але йдеться про її теологічне, а не поетичне розуміння. Більшість людей, також і віруючих, зупиняються на поетичному рівні цього образу – серце як джерело любові, й захоплюються «солодкістю Бога», замість того щоб заглибитися в богослов’я Серця. Щонайменше можна тут нагадати, що дослідження євхаристійного чуда в Ланчано показали: перемінена у Тіло гостія є зрізом серцевого м’яза людини. Так само як Бог є любов, але Він не є емоційним піднесенням, – так і Серце Ісуса є джерелом любові Бога до людини, але не приводом прикрасити його квіточками.
Літургійне вшанування Серця Господнього розпочинається у XVII столітті у Франції, коли о.Жан Ед (Eudes) уперше відслужив св.Месу в цій інтенції в Парижі. А св.Маргариті Марії Алакок Ісус являвся кілька разів, закликаючи до вшанування Його Серця, яке так полюбило людей, а взамін дістає невдячність. Востаннє Він явився у свято Божого Тіла 1675 року й повелів добиватися встановлення окремого свята на честь Його Пресвятого Серця. Господь сам вказав, що хоче свята у п’ятницю після октави Божого Тіла. Тим, хто вшановуватиме Його Серце, Він обіцяв необхідні кожному в його стані благодаті, мир у сім’ях, потіху в сумну годину, своє благословення у справах, швидкий духовний розвиток, а крім того – обіцяв, що не помруть у безблагодатному стані й без Таїнств ті, хто дев’ять місяців поспіль ушановуватиме Його Серце по перших п’ятницях місяця.
Справа об’явлень св.Маргариті Марії була досліджена Апостольським Престолом вельми суворо, але зрештою свято було затверджене, а саму монахиню винесли до слави вівтаря (канонізована 1920 року).
Існують різні практики вшановування Серця Господнього. Щороку Церква святкує урочистість; весь червень присвячений цьому Серцю (наш загальний спадок від молитовної практики Папи Лева ХІІІ); поширені серед вірних зображення Серця Ісуса – образочки, медальйони, ікони, статуї; вшанування Святої Години походить із натхнень св.Маргарити Марії Алакок; дев’ять перших п’ятниць сповідей і Причастя порадив проходити сам Ісус; літанії до Пресвятого Серця; акт присвячення (себе, сім’ї, країни) Серцю Ісусовому; різні червневі молебні з поклонінням Пресвятим Дарам та побожними співами. Все це – скарбниця, яка відчинена для нас усіх прямо зараз.
Папа Лев ХІІІ віддав 31 грудня 1899 року Пресвятому Серцю Ісуса під опіку всю Церкву та людський рід.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz