Deus Pater et Mater Ecclesiae

wtorek, 10 czerwca 2014

Dzień Dziecka w Zarudyńcach 1 czerwca 2014 - День Дітей в Зарудинцях 1 червня 2014

https://plus.google.com/u/0/photos/107630840969124287517/albums/6022842932493260945

poniedziałek, 2 czerwca 2014

Nabożeństwa czerwcowe

W tym miesiącu pamiętajmy o nabożeństwach czerwcowych.

Хто має право на церковний похорон?

Право на похорон згідно церковної традиції мають всі охрещені – о. Аркадій Хвастик, доктор канонічного права, випускник Папського Григоріанського Університету.

Отець Аркадій описує випадки, через які може бути відмовленго у похованні згідно з церковною традицією. Священик наголошує, що вистачить найменших ознак покаяння для того. щоб вірний не був позбавлений такої можливості.

Що таке церковний похорон? Чому прощання із тілом настільки важливе? Хіба похорон не є більше для рідних, ніж для покійника?

Феномен звичаю поховання покійників на сьогоднішній день присутній у всіх культурах, ця традиція вказує на суспільну природу людину. Живі відчувають обов’язок поховати померлого члена їх спільноти. Такий суспільний аспект є основоположною характеристикою кожного. Участь в похороні є виразом поваги, вдячності і єдності з покійником та його близькими. Якщо це похорон церковний, католицький, тоді також важливим є релігійний аспект похорону. Інституція церковного похорону була побудована, опираючись на пошану у відношенні до Бога і всього, що було через Нього дароване і освячене. В такий по-людськи нелегкий час важлива єдність із Богом, єдність зі спільнотою Божого люду, важлива повага по відношенню до тіла охрещеної особи, освяченої таїнствами. В похоронних обрядах, Свята Матінка Церква віддає померлих милосердному Богові, віддає пошану тілам покійників, які були святинею Святого Духу, померлим приносить духовну допомогу, живим дає утіху, яка випливає з надії і віри у воскресіння всіх із Христом. При такому розумінні похорону, важливою є особа покійника, а також спільнота живих, які об'єднується з Богом у святих обрядах.

Чи існує право на церковний похорон? Хто має таке право?

Можливість церковного похорону виникає не тільки з обов'язку спільноти поховати покійника, але також з гідності, яку людина отримує через факт прийняття віри і таїнства хрещення. Право на похорон, згідно церковної традиції, мають всі охрещені. Колись підкреслювалося – ті, що відродилися через хрещення і перебувають в стані благодаті. Право охрещеного на похорон згідно з церковною традицією підтверджене каноном 1176 §1 (Кодекс Канонічного Права), читаний разом з канонами 96 і 204. Звідси можна стверджувати, що разом з прийняттям хрещення здобувається право на церковний похорон.

Чи можна відмовити у церковному похороні?

«З ким за життя не перебуваємо в сопричасті, з тим в сопричасті не можемо бути й по смерті». Це слова Леона Великого (V ст.) вже в перших віках християнства визнано важливе перебування в єдності з Церквою. Католики або «екс-католики», які вже не перебувають в єдності сопричастя, або шкодять спільноті Церкви через якийсь публічний гріх, самі себе обмежуються в користуванні своїм церковним правом. Часом спричинене обмеження права, є необхідністю, для запобігання вчинення публічної шкоди та скандалу. Тоді Церква обмежує право на церковний похорон з огляду на суспільне добро. Потрібно однак підкреслити, першим автором обмеження є сама особа, її поведінка; рішення Церкви щодо поховання – це тільки наслідок, як правило, декларативного характеру.

В яких ситуаціях Церква відмовляє в похороні?

Церква не вділяє обряду похорону нехрещеним, хіба що вже була розпочата підготовку до хрещення (катехумени) або в разі померлих дітей – якщо батьки мали намір їсть охрестити. Відмова в похороні охрещеної особи трапляється надзвичайно рідко. Це відувається з поваги до волі покійника, якщо він за життя публічно відмовився від похорону, декларуючи, що не бажає поховання згідно католицької традиції, або що є проти Католицької Церкви, її вчення, чи ж противиться важливим принципам християнської моральності. Канон 1184 говорить про непоправних відступників, єретиків і схизматиків, особи, які вибрали кремацію з мотивів, що перечать християнській вірі, про інших явних грішників, яких не можна хоронити згідно церковної традиції, для запобігання публічного згіршення вірних. Однак Церква завжди поважає зміну волі помираючого. Якщо перед смертю були ознаки покути, навіть не публічної, така особа не буде позбавлена церковного похорону.

Чи можна відправляти католицький похорон для охрещеної людини, яка декларувала себе як «невіруюча»?

Якщо «невіруючий» свідомо відкинув християнську віру, а така постава невіри відома іншим, таким чином, що сумніви навіть не виникають, то така особа має бути позбавлена церковного похорону. Якщо однак не має впевненості, що померлий прийняв таке радикальне рішення, або рішення залишається в таємниці перед іншими, така особа може отримати церковний похорон. Подібно є також тоді, коли «невіруючий» навертається перед смертю. Оскільки прохання про релігійний обряд поховання «невіруючих» трапляються рідко, в ситуації коли постава невіри очевидна і знана, відмова обряду поховання є рідкістю. Частіше приймається рішення про скромнішу форму похорону, що дає можливість відправити обряд, дозволяючи на застосування наприклад тільки одного з трьох місць відправи поховання (у домі померлого, в церкві або цвинтарній каплиці, при могилі).

Чи відомі якісь суперечливі, знані приклади відмови у церковному похороні в історії Церкви?

Церковного похорону був позбавлений Ніколо Паганіні, відомий віртуоз (помер 1840), він публічно заявив, що не сповідається щорічною сповіддю, не приймає Причастя у пасхальний час, відмовився від прийняття цих таїнств попри близькість смерті та численні нагадування. В 2006 році в Римі відмовлено у похороні П'єру Гіоргіо Велби, після відключення від респіратора. Паралізований активіст неодноразово публічно просив про евтаназію попри декларацію Церкви, яка не погоджувалася виконувати його бажання.

Якими можуть бути ознаки каяття, згадані в каноні 1184 Кодексу Канонічного Права? Чи особі котра мала ознаки розкаяння, можна відмовити у церковному похороні, якщо людина була явним грішником?

Саме прохання про прихід священика, чи згода на його візит, навіть якщо той не встиг вділити таїнства відпущення гріхів, чи намащування хворих, такі ознаки вважаються проявом віри і розкаяння. Прохання Бога про милосердя, хоча б коротка молитва, биття в груди, прагнення поцілувати хрест, це вже ознаки розкаяння. Вистачить будь-який знак, який виражатиме внутрішнє розкаяння. Достатньо також згоди на молитву інших, чи прохання християнського життя для найближчих. Тому хто розкаявся, не можна відмовити у похороні. Навіть якщо той був явним грішником чи невіруючим, про ознаки покаяння можна сказати людям, так щоб із обряду похорону не виникло згіршення. Також можливого скандалу можна уникнути, обираючи скромніший похорон.

В Кодексі Канонічного Права написано про "небезпеку смерті". Коли може бути така ситуація? Чи це є приводом для спеціальних повноважень священика, у справі уділення святих таїнств?

Причина небезпеки смерті може бути зовнішня (операція, пожежа, катастрофа корабля чи літака, смертна кара) або внутрішня (остання стадія хвороби, літній вік). У такій ситуації кожен священик, навіть той, який є під церковною карою (забороною уділяти таїнства), може уділити відпущення гріхів особі, яка кається, звільнити її від можливої церковної кари. Священник повинен також уділити таїнство намащування хворих та святого Причастя, якщо особа може ковтнути. Повинен також уділити повного відпущення кар в годині смерті.

Яке має значення для людини прийняття останніх таїнств, якщо протягом багатьох років вона не була практикуючим християнином?

Значення величезне. Найважливіша подія останніх років життя цієї особи, а може навіть її близьких. Це зустріч дитини, що повертається до милосердного Батька. Таке відкриття на сакраментальну милість повертає цій людині справжнє життя, вічне життя. Зміцнює віру, надію та любов. Часто залишається потреба виправлення помилки минулого, особливо по відношенню до ближніх. Якщо кривд було багато і вони залишаються без пробачення, церковний похорон може бути скромніший. Однак потрібно завжди радіти, що така людина повернулася на добру дорогу.

Які є форми церковного похорону? Чи Свята Меса в день поховання є форму церковного похорону?

Похоронний обряд пропонує на вибір три форми. У першій формі є три «стояння», поєднанні процесіями: в домі померлого, в храмі та при могилі. Друга форма містить два «стояння»: в приміщенні перед похороном, або в каплиці на кладовищі та при могилі. Месу відправляють в довільному часі без присутності тіла померлого. Третя форма містить одне вибране «стояння»; якщо це храм, тоді можна відправити похоронну Месу з «Останнім прощанням», саме ж поховання тіла або пороху до гробу відбувається без релігійного обряду. Форма поховання пристосовується до місцевих умов, звичаїв та обставини.

Довідка:

Отець. Аркадій Хвастик – випускник юридичного Факультету Канонічного Папського Григоріанського Університету в Римі, автор кандидатської дисертації «Право на церковне поховання і його позбавлення. Історична еволюція і актуальне право».

Кшиштоф Стемпковскі, КАІ
Переклад: Едвард Куніцький, СREDO

CREDO

niedziela, 1 czerwca 2014

Dzień Dziecka w Zarudyńcach - 1 czerwca 2014 - ДЕНЬ ДІТЕЙ

sobota, 31 maja 2014

Imienieny S. Justyny Sołtys BPS - день ангела С. Юстини

Witamy Was serdecznie, Droga S. Justynko,

i życzymy Wam Bożego błogosławieństwa,

opieki Matki Bożej,

zdrowia, radości

i szczęścia w życiu.

Bóg zapłać za wszystko

Różyn, 1 czerwca 2014 A. D.

Святий Юстин, мученик

Римо-катол.: 1 червня

(обов’язковий спомин)

Християнство на початках свого існування більше сприймалось як учення, філософія, ніж як віра. Це підтверджують різні ранньохристиянські письменники та історики. А також – св.Юстин, якого так і звали: Філософ.

Він народився на початку ІІ ст.н.е. в цікавому місці: Флавій Неаполіс (нині Наблус у Палестині). Це містечко постало за наказом полководця Тита на місці історичного Сихема, зруйнованого дощенту 72 р.н.е. під час Юдейської війни. Давній корінь юдейської віри був знищений, а на його місце привезено римських колоністів разом з їхніми культурними та філософськими школами. Починалася зовсім нова епоха…

Юстин був охочий до знання. Він шукав істину: у стоїків, перипатетиків, платоніків. Зупинився на християнстві. Захопився цією «новою філософією» настільки, що в 33 роки прийняв хрещення. Проповідував Христа по великих містах імперії, заснував філософську школу в Римі й став першим богословом, який протиставив християнське вчення античній язичницькій філософії. Крім цього, Юстин Філософ є цінним свідком давньоцерковної літургії. Його поняття «духовного жертвоприношення» (втілений Логос, який складає себе в жертву Отцю) увійшло як молитва в Римський канон св.Меси (нині – Перший канон). Юстин також був першим богословом, хто провів у маріології паралель між Євою і Марією.

Філософ завжди має супротивників, хоча рідко коли – ворогів. Святий Юстин не просто переконував своїх учнів у правильності християнського вчення. Він ще й виходив на відкриті дискусії з філософами інших течій (після однієї з них, яка тривала два дні в Ефесі з рабином Трифоном, постав його «Діалог із юдеєм Трифоном»). Не відсиджувався «в кабінетній тиші», коли черговий римський імператор проголошував чергові гоніння на християн. Скерував дві апології до імператорів, спростовуючи чутки та звинувачення щодо християн. Зрештою, сам був ув’язнений.

Ще не були скасовані кровожерні укази Нерона і Доміціана. Втім, імператор Антоній Пій був досить лагідний до послідовників Христа, з ним можна було спробувати розмовляти. А іронія долі така, що св.Юстин Філософ загинув не за панування якогось солдатського імператора-неука, а з наказу імператора-філософа Марка Аврелія. Не всіх пізнання істини провадить до її відкриття…

А ще один «прозорий натяк» у цій історії – що Юстина Філософа арештували через позов з боку філософа Крескента, який був кініком – із цього учення бере початок цинізм. Символіка тут проста…

Літургійний календар згадує Юстина, мученика, проте варто назвати і тих, хто пішов слідом за ним. Це Харитон, жінка або дівиця Харита, Евіпіст із Каппадокії, Ієракс з Іконії, Пеон і Ліберіан (або Валеріан). Всі вони були стяті мечем 165 р.н.е.

В іконографії нерідко представлений у мить вручення імператорові своєї «Апології».

piątek, 30 maja 2014

NOWENNA DO DUCHA ŚWIĘTEGO - 30 maja - 8 czerwca 2014 - Дев'ятниця до Святого Духа

Słowo wstępne

Duch Święty przenika Głębokości Samego Boga, zna najskrytsze myśli każdego człowieka i wie, co my uczynimy w przyszłości. Toteż prośmy Ducha Świętego o okrycie naszej nędznej duszy Królewskimi Darami, by nas oświecił i uświęcił zgodnie z Jego Świętą Wolą. Pocieszyciel przez tę modlitwę-nowennę da tyle Światła i Mocy, że to zupełnie wystarczy do pełnej realizacji Woli Trójcy Przenajświętszej, która obecnie jest tak bardzo zapomniana. Ta Nowenna powinna być odmawiana jako przygotowanie przed Świętem Zesłania Ducha Świętego przez dziewięć dni - najpierw prywatnie, później przez cały Kościół. Składa się ona z następujących tekstów: modlitwy wstępnej, modlitwy na każdy dzień nowenny, litanii już istniejącej, dziesiątki Świętego Różańca (Trzecia Tajemnica Chwalebna - Zesłanie Ducha Świętego na Najświętszą Pannę Maryję i Apostołów zgromadzonych w Wieczerniku), koronki, modlitwy na zakończenie nowenny.

Nowennę można odmawiać nieustannie bądź jeden raz w miesiącu (najbardziej wskazane - przez dziewięć dni przed pierwszą niedzielą miesiąca). Aby uzyskać wiele specjalnych łask, można też odmawiać samą koronkę do Ducha Świętego. Nie należy zadawać sobie trudu, jakie konkretne otrzymamy łaski z powodu odmówienia tej nowenny. O to zatroszczy się Sam Duch Święty, który prosi o rozpowszechnienie tej nowenny po krańce ziemi. I obiecuje każdemu, kto będzie szerzył jej kult, że otrzyma tysiąckrotnie powiększone łaski. Niech będzie uwielbiony Pan za cuda Miłości i Miłosierdzia! Postarajmy się z pokorą i cierpliwością pełnić Jego Świętą Wolę. Wszyscy prawego serca przyjmijmy tę wyjątkową propozycję Ducha Świętego. Jej zlekceważenie sprawi, że o wiele więcej dusz pójdzie na wieczne potępienie.

Modlitwa wstępna

Mój Boże, Kochany Duchu Święty, zstąp na nas i poucz jak mamy żyć w prawdzie Bożej Miłości. Spraw, abym otrzymał te łaski, o które Cię pokornie proszę i napełnij moją duszę Twoją Światłością. Proszę Cię o to serdecznie oraz Pośredniczkę Wszystkich Łask i Współodkupicielkę - Twoją Oblubienicę, Świętą Maryję. Duchu Święty, mam ufność w Tobie i zawsze pragnę pełnić Twoją Świętą, Wiekuistą Wolę.

I dzień

Najświętszy, Ukochany Duchu Święty Boże, Ty jesteś Oświeceniem ludzkich umysłów. Udziel mi szczególnego Daru - Łaski Rozumu, abym oświecony Twoim Świętym Światłem czynił to wszystko, czego Sam ode mnie żądasz. Duchu Święty, Prawdziwe Światło sumień, spraw, abym mógł zjednoczyć mój umysł z Twoją Świętą Wolą. Dopomóż, abym umiał promieniować Twoimi Łaskami na inne dusze, które umiałyby korzystać ze zdroju Twoich Łask.