Різдвяна гомілія Папи Франциска на Р. Б. 2015

Різдвяна гомілія Папи Франциска на Р. Б. 2015

        В цю ніч сяє «велике світло» (Іс 9, 1); всім нам сяє світло народження Ісуса. Які правдиві та актуальні слова пророка Ісаї, які ми почули: «Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси»         (9, 2)! Наше серце вже було сповнене радості в очікуванні цього моменту; але тепер це почуття стає ще більшим і переповнює нас, тому що пророцтво виповнилося, нарешті воно стало реальністю. Радощі та веселощі запевняють нас в тому, що послання, яке заключається в таємниці цієї ночі, справді походить від Бога. Немає місця для сумнівів; залишимо їх скептикам, які запитують тільки свій розум, а тому ніколи не знаходять правди. Немає місця для байдужості, яка панує в серці, що не наважується любити, тому що боїться щось втратити. Зникає всякий сум, тому що Дитятко Ісус є справжнім утішителем серця. 

        Сьогодні народився Божий Син: все змінюється. Спаситель світу приходить, щоб взяти участь у нашій людській природі, ми більше не самотні, не покинуті. Діва Марія дає нам свого Сина, як початок нового життя. Справжнє світло приходить і освітлює наше існування, часто замкнене в тіні гріха. Сьогодні ми відкриваємо наново, хто ми є! В цю ніч перед нами являється шлях, яким ми маємо йти, щоб дістатися мети. Тепер має зникнути будь-який страх, тому що світло вказує нам дорогу до Віфлеєму. Ми не можемо залишитися байдужими. Ми не маємо права стояти на місці. Маємо йти, щоб побачити нашого Спасителя, покладеного в ясла. Ось привід для радості, для веселощів: це Дитя «нам народилося», як проголошує Ісая (cfr 9,5). Народу, який дві тисячі років розходиться усіма дорогами світу, щоб кожну людину зробити співучасником цієї радості, цьому народу довірено місію проголошувати всім про «Царя миру» і ставати його ефективним працівником серед народів.

Отже, коли ми чуємо про народження Христа, давайте помовчимо, нехай ця Дитина говорить; закарбуємо в нашому серці його слова, не відводячи погляду від його обличчя. Якщо ми візьмемо Його на руки і дозволимо Йому нас обійняти, Він принесе мир в наше серце, мир, який ніколи не закінчиться. Ця Дитина навчає нас, що є справді найголовніше в нашому житті. Він народжується в бідності світу, тому що для Нього та для його родини немає місця під дахом. Він знаходить притулок в хліву, Його покладено в ясла, де їдять тварини. Проте, з цього ніщо, народжується світло слави Божої. З цього моменту для людей, які мають просте серце, починається дорога справжнього визволення та вічного спасіння. В цій Дитині, в обличчі якої відображені риси доброти, милосердя та любові Бога Отця, приходить для всіх нас, його учнів, як навчає нас апостол Павло, зобов'язання «зректися нечестя» та багатства цього світу, щоб жити «тверезо, праведно і благочестиво» (Тит 2,12).

В суспільстві, яке часто є сп’янілим від споживацтва та задоволень, від надлишку та розкошів, від зовнішнього лоску та нарцисизму, Він закликає нас жити тверезо, тобто в простоті, в рівновазі, в прямодушності, бути здатними взяти та переживати найголовніше. В світі, який часто є жорстким до грішника та поблажливим до гріха, є потреба зрощувати сильне почуття справедливості, пошук та застосування на практиці Божої волі. Перед обличчям культури байдужості, яка дуже часто є безжалісною, наш стиль життя має бути сповнений милості, співчуття, милосердя, які маємо черпати кожного дня з джерела молитви.

        Нехай і наші очі, як очі пастухів з Віфлеєму, наповняться подивом та здивуванням, споглядаючи в Дитинці Ісусові Божого Сина. І, знаходячись перед Ним, нехай виплеснеться з нашого серця заклик: «Яви, о Господи, нам твоє милосердя, подай нам твоє спасіння». (Sal 85,8).