Uroczystość Świętych Apostołów Piotra i Pawła
Jeden rybak, bez wykształcenia, drugi urzędnik, wykształcony, znający języki. Każdy z nich inaczej sobie wyobrażał życie, inaczej widział swoją przyszłość. Rybak, poza połowem dla swojej rodziny, trochę sprzedawał, naprawiał sieci, konserwował łódkę. Urzędnik otrzymał stosowne wykształcenie należne takim, jak on. Miał możliwość zdobycia wiedzy nie tylko w zakresie mozaizmu, lecz także wierzeń rzymskich i hellenistycznych. Dlaczego oni dwaj i dlaczego nietypowi, dlaczego Książęta?
Miłość, którą znamy, klasyfikujemy podług ludzkich kryteriów, czasami spontanicznie, czasami rzeczowo, a czasami od niechcenia. Nawet nie próbujemy zastanawiać się nad usystematyzowaniem Miłości Bożej. Wiadomym jest, że nie jesteśmy w stanie w pełni pojąć i zrozumieć, w jaki sposób doświadczamy miłości, co dzieje się z nami, gdy ją właśnie otrzymujemy. A jak miłość pojmowali dzisiejsi święci? Sami o sobie mówią w czytaniach na dzień dzisiejszy.
Piotr (to imię nadał mu Jezus), wcześniej Szymon – syn rybaka Jony z Betsaidy Galilejskiej. Mieszkał w Kafarnaum. Chrystus powołał go wraz z jego bratem, Andrzejem, na swojego ucznia. „Ty jesteś Piotr (czyli Skała) i Ja na tej Skale zbuduję Kościół mój, a bramy piekielne go nie przemogą.” (Mt 16,18). Te słowa padły w trakcie rozmowy, na początku której Chrystus zapytał: „«A wy za kogo Mnie uważacie?» Odpowiedział Szymon Piotr: «Ty jesteś Mesjasz, Syn Boga żywego».” (Mt 16, 15-16). To właśnie Piotr był przy Panu w Ogrójcu. To jemu po zmartwychwstaniu ukazał się Chrystus, przekazując mu władzę pasterską, ale to również on trzykrotnie zaparł się Jezusa. a mimo to otrzymał miano następcy Pana Jezusa i Jego pierwszego namiestnika na ziemi.
Paweł (Szaweł) – rodzina Szawła należała do stronnictwa faryzeuszów, a więc do najżarliwszych patriotów. Szaweł stał na czele prześladowców, dlatego samo jego imię budziło wśród wyznawców Chrystusa zrozumiały lęk. Gdy jechał w sprawie prześladowań chrześcijan do Damaszku, zjawił mu się Chrystus, poraził go światłem niezwykłym, powalił na ziemię i łaską swoją nawrócił. Tak to z największego wroga chrześcijaństwa Szaweł stał się jego najżarliwszym Apostołem. Najbardziej znamiennymi Jego słowami są słowa z 2. Listu do Tymoteusza: „W dobrych zawodach wystąpiłem, bieg ukończyłem, wiary ustrzegłem. Na ostatek odłożono dla mnie wieniec sprawiedliwości, który mi w owym dniu odda Pan, sprawiedliwy Sędzia, a nie tylko mnie, ale i wszystkim, którzy umiłowali pojawienie się Jego” (2 Tm 4,7-8).
Dla wyróżnienia św. Piotra i św. Pawła spośród innych Apostołów, jak też dla podkreślenia ich wyjątkowych zasług dla Kościoła, zwykło się nazywać ich „Książętami”. Tak więc „Księciem Apostołów” nazywamy zarówno św. Piotra, jak i św. Pawła. Cieszmy się, że zostały nam dane takie przykłady wiary i powołania.
Jezu Chryste, daj nam wiarę, nadzieję i miłość, abyśmy mogli brać przykład z Wielkich Twoich Apostołów Piotra i Pawła. Przez Chrystusa, z Chrystusem i w Chrystusie.
**********************************
Урочистість святих апостолів Петра і Павла
29 червня, римо-католики святкують урочистість святих апостолів Петра і Павла.
Спомин святих апостолів Петра і Павла християни почали відзначати раніше, ніж Різдво. У IV столітті вона вже була дуже розбудована. У цей день в Римі правилось три Служби: перша – у базиліці святого Петра у Ватикані, друга – у базиліці святого Павла за Мурами, третя – у катакомбах святого Севастіяна, де ймовірно під час нападу на Рим переховувались мощі апостолів Петра і Павла.
Святий Петро
Симон був рибалкою з Витсаїди, який пізніше оселився у Капернаумі. Його брат, Андрій, приєднав його до тих, хто йшов за Ісусом. Ймовірно, що Симона до цієї зустрічі приготував сам Йоан Хреститель.
Ісус назвав його Кифою, що по-грецьки означає Петро (скеля), щоб показати завдання, яке він має виконувати в усій Церкві.
Симон Петро був з перших свідків, які побачили гріб Ісуса порожнім. Йому також особливим чином являється воскреслий Ісус (Лк 24, 34).
Після Вознесіння Господа Петро бере на себе головування християнською спільнотою і визначає головні лінії проголошення Доброї Новини. Він перший, кому лежить на серці відкрити Церкву для язичників. Ця духовна місія не звільняє його від людської обмеженості (Мт 14, 30; Йн 13, 6; 18, 10).
Павло не вагається публічно зробити йому зауваження за двозначність його поведінки під час славетної дискусії в Антіохії, запрошуючи його до звільнення поган, що навертаються у християнство, від прийняття юдейських звичаїв. Остаточно це було прийнято всіма апостолами на Єрусалимському Соборі.
Коли Петро прибув до Риму, він став апостолом усіх: і юдеїв, і язичників. Своє апостольство він запечатав мученицькою смертю. Християнська традиція розповідає, що Петра розіп’яли на хресті головою вниз.
Святий Павло
Павло після свого навернення на шляху до Дамаску у чотирьох або п’яти місійних подорожах проходить майже по всій території Римської імперії.
У першій подорожі його супроводжує Варнава, вони вирушають з Антіохії, зупиняються на острові Кіпр і пізніше проходять через Малу Азію, сучасну Туреччину.
Після наради єпископів у Єрусалимі Павло починає свою другу подорож як той, хто посланий Дванадцятьма. Проходячи знову через Малу Азію, апостол Павло євангелізує Фригію та Галатію.
Разом з Лукою Павло переправляється в Європу і засновує спільноту у Филиппі (Греція). Після ув’язнення продовжує євангелізацію у Греції.
У третій подорожі Павло відвідує спільноти, засновані на території нинішньої Туреччини. Його знову ув’язнюють. Через римське громадянство Павло їде на суд до кесаря. Таким чином розпочинається його четверта подорож до Риму у 60 чи 61 році. Там він сидить у в’язниці до 63 року. Завдяки пом’якшенню умов ув’язнення апостол міг спілкуватися з християнами міста і написати «листи з ув’язнення».
Після звільнення Павло йде, ймовірно, в останню подорож до Іспанії або до спільнот, якими керують Тимотей і Тит. З його листів видно, що Павло передбачає свою близьку смерть. Апостола заарештували у 67 році, він загинув мученицькою смертю: як розповідає традиція, його вбили мечем у Римі.
Петро і Павло
Протягом віків свято цих двох апостолів відзначається в один день. Петро і Павло уособлюють Церкву і її безперервній Традиції. Через їх проповідь Господь «дав Церкві початок християнської віри» (з тексту літургії).
Петро і Павло – це камені фундаменту віри Церкви. На їх авторитеті ґрунтується усе християнське віровчення.
Кстати, парафияне в Мариуполе поздравили о. Леонарда с днем рождения, который у него был 27 июня. Настоятелю прихода пожелали немало доброго, вручили ему подарки на память. http://mariupol.pauliny.org.ua/
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz